Ця сторінка вичитана
По-над руїнами шумить журливо гай…
Ой, не шуми, мій темний гаю!
Невтішних сліз з очей не викликай,
Ой, не розбуркуй суму-жалю…
Ой, не шуми журливо, темний гаю мій!
Сховай в собі всю глиб розпачу…
В душі моїй сіріють теж руїни мрій,
А я дивлюся і не плачу.
1905 р.
