Із такими то думками
Молоденький між трісками
Кінця свого дожидав…
В тім з-за горба, з-за смереки,
Голос милий, недалекий
Твердий наказ комусь дав:
„Хлопці! Слава! Бий голоту,
Підлу сталінську сволоту,
Що мордує мирний люд!”
Затривожились бандити,
Вже ім довго тут не жити,
Скоро з ними буде суд.
Та й не довго прийшлось ждати,
Як з-за плота коло хати,
Появився гурт людей.
Людолови враз пропали,
Ще й забули, що спіймали
І лишивсь нам молодий.
Нараз двері відчинились.
Дужі хлопці повні сили,
Молодого тут найшли.
„Хто ти будеш, любий друже,
Чом трясешся ти так дуже?
Ми ж тобі життя спасли!”
„Я в Рік Новий! А хто ви?
Будь ласка скажіть, панове,
Щоб віддячитися вам.”
— „Украінські ми повстанці,
Ми б'ємо усіх займанців,
Що не дають жити нам.”
„То слухайте ж, любі друзі!
Вам усім я по заслузі,
Заплачу у мій ввесь час,
В моім часі буде зміна,
І повстане Украіна,
А комуна щезне враз!”
/„Перемога“, Ч: 1./
