І ще пізнав я одного чесного чоловіка, княжого урядника, щирого, добродушного чоловіка. Кажуть, що се велика приємність бачити його межи дїтьми; він має їх девятеро, особливо мила його найстарша донька. Він запросив мене до себе і я хочу його в найблизших днях відвідати. Він живе у княжім ловецькім павільонї, півтори години звідси, куди він одержав позволеннє перебратись по смерти своєї жінки, бо дальше жити в урядовім домі в містї було йому занадто прикро.
І ще кілька старих ориґіналів подибав я, у котрих все незносне, а особливо докази їх приязни.
Бувай здоров! Лист сей буде тобі до вподоби, він наскрізь історичний.
22 мая.
Що людське житє тільки сон, се вже признав не оден, і такеж почутє і мене нїколи не покидає. Коли я погляну на ті границї, в яких заперті людські сили дїяльности й дослїду; коли бачу, як вся праця до того тільки стремить, щоб здобути заспокоєннє потреб, які знов нїякої иньшої цїли не мають, як продовженє нашого бідного істновання, і що всяке заспокоєннє поза певними точками дослїду се тільки злудна резіґнація, яка малює людям рожево стїни їх вязницї — від всього того Вільгельме, нїмію я. Я вертаю в себе самого й находжу свій світ! І також більше в передчутю і пожаданню, нїж у представленню і живій силї. І тут все зливаєть ся в моїй уяві і я мріючи й сміючись мандрую далї в широкий світ.
Що дїти не знають, чому вони чогось хочуть, на се годять ся всї високо учені учителї й гофмайстри; але що й дорослі люди так само як і дїти товчуть ся на сїй землї і не знають, звідки й куди йдуть, так само мало свідомі правдивої цїли, так само дають себе вести ласощами і різками:
