Цю сторінку схвалено
то тут, у чолї, де скупляєть ся внутрішня сила зору, стоять її чорні очи. Тут! Я не годен тобі се виразити…
Як тільки закрию очи, то вони зараз заявляють ся; наче море, наче пропасть стоять вони передо-мною, у менї, наповняють всї гадки мойого мозку.
І що таке чоловік, сей славлений півбог! Чи не бракує йому все тодї сил, коли їх найбільше потрібно?
А коли уносить його радість, або прибиває горе, чи не мусить він все опамятатись, вернути до холодної, тупої свідомости, тодї, якби він бажав потонути у хвилях безконечности?
