Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/13

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

Поля синіють вечорами
Ріка балака з берегами
 І так таємно
На небі білиї намети
 Димлять:
— Вечеря вариться богам.
Все ближче, ближче вечір суне,
Все нижче плачуть трави-струни.
 Тихо й темно
Бори-поети
 В хмарах сплять.