Цю сторінку схвалено
І знову йду на провесні полями.
Вода іде.
В очах співає й вохко, війно тане
Водяний день…
І знаю я: із піснею Комуни
Я перейду поля й тисячоліття
В полях пісень співатимуть баюни
І ввечері їм віритимуть діти.
Забудуть бруд і піт і кров і нечисть,
Що закаляли наші мужні руки,
Вагу, що винесли наші потужні плечі,
І пам'ятатимуть самі зелені звуки.
Й лише коли зоря блисне в повітрі,
Й роздерши морок, згасне коло ніг,
Щось пригадають утопичні діти
В передрозсвітній водяній весні.
