Цю сторінку схвалено
Углиб, у груди, в дикий ґрунт,
Де лілії колись цвіли,
У крейду, в кремінь, у корунд
Сверде́л зі свистом зануривсь.
Ввігнав у землю рівний клин
Тугих тростин робучий трест
І креше в попіл, в пил, у плин
Земної зверхні жирний лесс.
Й коли в рудавий залізняк
Ввійде захеканий сверде́л,
Навколо, мов гарячий мак,
Металь родимий зацвіте…
В низи, у безвість, в синій ґрунт,
У тінь, що розцвіте колись,
У крейду, в кремінь, у корунд
Сверде́л зі свистом зануривсь.
