Цю сторінку схвалено
ВЕСНА.
На неписану зіми поему
Упала, ростала веснинка
Перша тема
На останню білу сторінку.
Іду поважний, похмурий і мрію
Про щось — про поділ земельної ренти,
А навколо грають, пустують дурні весновії,
Сміються з мене інтелігента.
Гей, що солодким духом цигарки
Пихнув на мене, старий робочий,
Наче воно не зіма і не Харків,
А степ полинами пливе і лоскоче.
Став, стою і думаю так приближно:
— Вірю, зробимо весну на світі.
Щось підходить близько, ніжно:
— Товаришу, дозвольте прикурити.
