Цю сторінку схвалено
То було не геройство білих,
Не п'яна відвага шляхетних бандитів, —
То було дуже просте й дуже негайне діло
— Зубами вигризти браму в граніті.
Не лічили тижнів тяжкої дороги,
Не питались, скільки любих, коханих убито.
Пішим набрякли ноги,
Коні побили копита,
Коли в смертних полях Перекопу
Хворі, голодні й голі
Руками брали окопи,
Пазурями видерли волю.
Не згадають імення в сумній паніхіді
Попи ні живої, ні мертвої церкви —
Задзвенять грозою в залізі й міді,
Не умруть в робочому серці
Ті, що вмерли під Перекопом,
Ті, що хворі, голодні й голі
Руками брали окопи,
Пазурями видерли волю.
