Сторінка:Йогансен Михайло. Доробок (1924).djvu/72

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

То було не геройство білих,
Не п'яна відвага шляхетних бандитів, —
То було дуже просте й дуже негайне діло
— Зубами вигризти браму в граніті.

 Не лічили тижнів тяжкої дороги,
Не питались, скільки любих, коханих убито.
 Пішим набрякли ноги,
 Коні побили копита,

Коли в смертних полях Перекопу
 Хворі, голодні й голі
 Руками брали окопи,
 Пазурями видерли волю.

Не згадають імення в сумній паніхіді
 Попи ні живої, ні мертвої церкви —
 Задзвенять грозою в залізі й міді,
 Не умруть в робочому серці

Ті, що вмерли під Перекопом,
 Ті, що хворі, голодні й голі
 Руками брали окопи,
 Пазурями видерли волю.