на місце. Такий спосіб житя зовемо кочівництвом.
З часом пізнав чоловік, що вкинене зерно в землю видає великі плоди. Се дало початок до рільництва, яке має в розвитку культури дуже велике значінє, бо спричинює сталий осїдок, утворенє загороди і союзи поодиноких людий, що ведуть до основаня села, міста та держави.
Як довго чоловік жив на степени кочівництва, так довго опирав ся цїлий устрій на родовій орґанїзації, себто на союзї поодиноких родин. З хвилею сталої оселї якого небудь племени, упадає родова орґанїзация, а наступає орґанїзация сільска, територяльна, зі спільним лїсом, пасовиском і лукою. В селї повстають ремісники, котрі працюють для села, за що инші старають ся о їх удержанє. Ремісники дають свою працю в замін за плоди і так повстає початок пізнїйшої торговлї. З часом наступає виміна річий. Однак виміна поодиноких предметів за инші, буває нераз дуже тяжкою. Приміром: має хтось на продаж коня, а хоче купити убранє. Кравець має на збутє убранє, але єму коня не потрібно і так обидва мають товар до збутя, а не можуть зробити доброї заміни. Щоби улегшити виміну, винаходить чоловік се, що ми нинї зовемо гріш. З початку уживано гроший в натуралїях;
