жа́ючи себе тільки пісьня́ми; а хло́пець, дода́ти тре́ба, мав надзвича́йно-га́рного голоса; було, хто не почу́є ёго, то зупи́ниться, слу́хаючи, а на́дто — один научи́тель. Пріч голоса Андерсен вда́тен був до́бре деклямува́ти вірші, або ури́вки з кумедій; всі слу́хачі дивува́лись були на ёго і віщува́ли ёму славу́тьню бу́дущину актёра. Усі ці ви́хвалки іще більше запа́лювали химе́рні хлопья́чі заміри. Мати, було, як почу́є про це, то й удариться в слёзи: вона собі була про́ста жінка, не руша́ла з роди́мого міста ніку́ди, то й жада́ла одно си́нові — рукоме́сного, че́сного хліба, але той не на те дбав. Збіра́є було терпля́че оті загорёвані ши́лінги та скалда́є в скарбни́чку.
От, як назбіра́лось їх на трина́дцять ріксталярів (коло десяти карбо́ванців на наші гро́ші), почу́всь Андерсе́н уже ду́кою і нала́годивсь у дорогу. Мати ото ки́нулась ёго улеща́ти; знайшла́ й місце хоро́ше у яко́гось шевця́; проха́ла, щоб він дома зоста́вся, не лиша́ючи її одино́кою, щоб не
