і роспустили чутку, що ніби вміють ткати та- ку тканину, таку тканину, якої ще не було й в світі,— що ні здумати, а ні згад ти! Мало, кажуть, того, що на тканині визеруяки й бар- ви будуть надзвичайні; а до того ще й стрій з тієї тканини матиме чарівну силу: пікомусеньку вона не дасться на очі, хто або до уряду не здатен, або в голові чий пс всі дома.
«От, дпвовйзне убрання, на чудо!» подумав царь: — «як-би в мене таке, то я-б знав оце зараз, хто в моїм царстві до уряду, що займає, не здатен, або, хто в моїм царстві дурний, хто розумний? Конче вони мусять мині такий стрій виткати!»
І він тим дурисвітам з-гори ще дав грошей, аби ото роепочати пришли роботу.— От і справді, постановили вони два верстати і сіли немов до роботи; але на верстатах тих не було ні піткан- ня, ні основи. Проте раз-у-раз вонинотрібовйли шовку тонкого і щирого золота, та тільки-ж все те до кишені ховали, а сами з ранку до смйрку за порожніми верстами тільки сиділи.
«Треба-б пінні довідатись, скільки вона
