Жінка розлютува́лась. як уда́риться руками об поли! А кача́ з переля́ку — від не́ї, та — в діжу́, а звідтіль — у сито з бо́рошном, а да́лі — у двері, та й на двір! Господи! Який гарми́дер підня́вся! Жінка — у крик, та — за ним з рогаче́м, щоб убити! Діти собі по смітниках ганя́ють, та ловлять, кричать, та рего́чуться. Щастя, що воно ви́рвалось у две́рі, та сховалося у заме́тах між хми́зом, а то-б знало!
А ні в казці сказа́ти, ні пером написа́ти, кільки у ту лю́ту зіму приняло́ муки й горя бідне вутя́тко!
Раз, лежить воно на боло́ті в осікнязі: коли ба́чить — ви́грало сонечко і почало пригріва́ти; чу́є — жа́йворонок заспівав: починалася кра́сна весна.
Ра́зом почу́лось воно, що в кри́лах надбавилось сили; мах їм був ду́жий, широкий. Підняло́сь воно вго́ру і не стя́милось, як опини́лося у вели́кім садку́, де яблуні вкри́ті були цвітом, а бузо́к запашни́й нахиляв над са́мий став своє зеле́не гілля́. Що́-то за хо́роше було та́мечки! Як пахло усю́ди весною!
