даю отаку раду: котрий котрого переколи, то того гроші будут“. Приходит чорт до мужика і каже: „Казав пан Люципер: котрий котрого переколи, то того будут гроші“. Мужик каже: „То добре, — ходім колотися“. Іде мужик через тік, бере вила, а чорт має спісу. Але чорт каже: „Е, небожи! ти мині дві дюрі зробиш, а я тобі іноєдну“. — „Ну, то міняймося!“. Взяли помінялися, приходят до плота, давай колотися. Мужик, що шпигне, то все чорта в живіт, — так єго сколов, аж тельбухи повилазили. А чорт застромив вила в пліт та й тримався, бо не міг дальше посунути. Дивится, що не переливки, — покинув і втік до пана. Той питаєся: „А що там?“. Каже: „От дивітся, пане! іздер, ісколов мене, і не можна гроший видерти!“ — „А бач, я тобі казав, що з мужиком і чорт справи не виведе. Але ще тобі дам остатну раду: котрий котрого пересвище, того будут гроші. Іди і більше вже ни приходи“. — „Ні, каже, вже не прийду“. От приходит чорт до мужика і каже: „Ото міні пан дав остатну раду: котрий з нас котрого пересвище, то того будут гроші“. — „Ну, та що!“ каже мужик, „будем свистати!“. А чорт каже: „Ходім до ліса“. От приходят до ліса. Чорт як свиснув — начало верхи деревам ламати. Як свиснув в другий раз — начало с коріня дерева ломити. А мужик каже: „А ні, небоже, я ту не буду свистати! Коли, як ти свиснув, то пополовині і с коріньом ламало дерева, а що ж то буде, як я свисну! Я піду додому, в мени хата міцна, то все таки хоць верх ззірве, то нас не піб'є“. — „Ну, каже, ходім“. От приходят додому. Мужик крикнув: „Жінко, позатикай собі вуха і дітям і позав'язуй очі, бо як свисну, то поглухнете, і очі вам повилазят!“. А чорт сів на припічку і каже: „Зав'яже ж мині!“. Зав'язав і чортови очі, взяв сокиру в руки, і що свисне, то все обухом в голову чортови. Так єго освистав, що му зіправди очі вилізли. І так в мужика гроші лешилися, і від того пішла пословиця, що „мужика і чорт не змудрує“.
Був ту бідний чоловік. Іде до міста і плаче, а чорт пириходит єго і питаєся: „Чого ти, чоловіче, плачиш?“ Він каже: „Оттого я плачу, що маю діти і ни маю чим годувати“. — „Ну, то я тобі дам кватиру“. — „Ну, то я тобі віддам“. І той прийшов до міста, купив собі воли, а потому лошата. І той продав лошата. Прийшло, — питаются чорти того чорта: „Де ти подів тії гроші?“ — „А я, каже, дав бідному чоловікови“. — „Ну, іде відбири!“. — „А якже я відберу?“ — „Ну, так: — іде до него, і як ти єго пирибіжиш, то твої гроші, а як він тебе пирибіжит, то твої [=єго][1] гроші“. А той чорт каже: „Ну, віддаш гроші мині?“. — „Нє, я тобі ни віддам, і али як ти пирибіжиш
- ↑ В оригіналі очевидна описка: замість твої, тут напевне треба читати: „єго гроші“. М. Л.
