стане“. Приходит чорт з тим до старшого. Той питаєся: „А є душа?“ Він відказує: „Нема вже“. — „А записи єст?“ Він: „І записи віддав, а начиня взяв“. Він каже: „То маєш тілько зарібку, що-сь коваля годував?! То єму бог дав в раю райовати, душі ковальові[й], а тобі — в пеклі начиньом войовати, доки будеш жив!“.
Був чоловік, мав двоє дітий. Прийшов до него «Дух Святий З Нами“ і каже до него: „Продай міні свої діти“. Той каже: „Дай міні шапку грошей, то ти продам діти!“. Той каже: „Добре!“ і пішов за грішми. А чоловік видер в шапці дно, викопав яму під припічком, поставив тую шапку на яму, а на подвірі яму другу копає, щоби в ні дітий заховав. Приносит лихий дух зо дві шапки гроший, висипав в дюраву, — вона ще не повна. І каже до того чоловіка: „Ото твоя шапка якась широка!“ Але як приніс ще більше, взяв і досипав дюравої шапки. Але той чоловік закопав свої діти в ямі, так що і не видно. Питаєся чорт: „А де ж, чоловіче, твої діти?“. Той не відповідає. А з решто чорт каже: „Горшки! горшки! де купецькі діти?“. Той каже: „Ми тобі не скажемо, бо ми ся загуляємо, а він нас вимиє, вичистит“. Питаєся сокири: „Скажи міні, де купецькі діти?“. Сокира каже: „Я тобі не скажу, бо я як затуплюся, то він несе до коваля і вигострит“. Питаєся молотка: „Молоток! молоток! скажи міні, де купецькі діти?“ Молоток каже: „Я тобі скажу, бо він все мене в голову б'є!“. Каже: „Винеси мене на двір, пусти мене вгору: де я впаду, там купецькі діти!“. Той взяв виніс, підкинув. Молоток впав на то саме місце, де буле діти закопані. Він зачав копати, викопав їх, бере обоє, веде їх. І ввійшли може з 15 миль і каже дівчині: „На-но, поскай-но мене в голову!“. Тая зачала скати, і той заснув. Але летит кривенький гусачок і каже: „Діте! сідайте на мене, я вас від смерти відкуплю!“. То ті кажут: „Нас батько не відкупив — і ти нас не відкупиш, а при тім каліка-сь“. А він каже: „Відкуплю!“. Вони посідали на него, і литит він з тими дітьми. Той пробуджаєся — нема. Як пустит вогнем, та й тому гусяті крила підсмалив і здогонив і каже: „Ще тобі сей раз подарую, а на другий день голову здійму!“. Ну і пішли вони. Так ідут, ідут, — знов спати схотів, ляг і каже: „Пам'ятай, не втікай, бо я тебе знов злапаю!“ Він заснув. Іде бичок, сивий, кривий, і каже: „Дітоньки, сідайте на мене, я вас від смерти відкуплю!“. Вона каже: „Тут также казав, що відкупит, та не відкупив, — і ти не відкупиш!“. Але він каже: „Відкуплю, — сідайти на мене!“. Та й сіли на него. Їдут. Той поспішає і переплив вже аж за море з тими дітьми, і каже: „Ідіт же, дітоньки! я вже вас відкупив! ідіт собі куди хочети!“. Той пробуджаєся, пустив вогньом в долину — нема: пустив вогньом вгору — нема: „Ото, — каже, — позбувся дітий і гроший!“
