„Ми вам сто червоних даєм,
„Ней ми свого попа маєм“.
І став архерей гадати,
Кого-п ту Гаврилі за попа обібрати.
— „Архерею! є ту зо мною цап рогатий.
„Можна б єго за попа обібрати!“
— „А какіє ви-мужікі безтолкіє!
„Как можно висвятювати цапа за попа, альбо козака?“[1]—
— „Архерею! ваша голова повна, а моя ни порожна:
„І всьо то зробити можна.
„Я приїду додому,
„Ни скажу нікому,
„Всьо то буди по мому“.
Бире Гаврило приступає,
На коліна упадає,
Гроші на стіл висипає.
А архерей своєми заздрісними очима поглядає,
На двір за цапом посилає,
А так, як і попа, на всі штири части постригає.
Али був піп чужий за світка: —
„Бири ж, чоловіче, цапа та й тікай до дітька!“.
Їди Гаврила додому
Та й континт тому.
***
Али ни за довгий час доходит до такого діла.
Що треба добувати того грішного тіла.
Зганяют людий з лопатами, з рискалями.
Ідут люди на цвинтариско,
Іде Гаврило, а за ним — цаписко.
Обступили люди кругом ями,
А Гаврило пхає цапа з рогами.
Піп стоїт та й дивится: „Чого ти, чоловіче, там упхався?“ —
„А що тобі питати! — він там, де і ти, попом назвався!
„Він мині [ні] сват, ні брат, ні племенник,
„А він такий, як і ти, священник.
„Ви ним ни гордіти,
„Іно за попа прийміти“.
Піп тогди махнув рукою:
„Бувай же здоров! з колядою!
„Ни єст ту поховано стерво з пса-рабця,
„Али грішни тіло з діда-старця,
