вам 1 руб.!“. Ні, не хоче! — „Нате вам два!“. Ні, не хоче. — „Нате вам три“. — „Ну, то добре. Іди заведи єї до хліва, я там прийду і прочитаю!“. Ззібрався піп, прийшов тихенько, прочитав — і пішов. А мужик на перших хрестинах росказав, і попа з місця зкоречовав.
Був такий піп, що ни знав, коли свято і ниділя. Али в неділю сів собі на воротях, і стружи моркву, і їст. Люди ідут до церкви, він питаєтся: „Куда ідети, парафіяне?“ — „До церкви!“ — „Або сегодня що?“ — „Ниділя!“. Той кинув моркву і побіг до добродзійки і каже: „Добродзійко, а сегодня ниділя!“ — „Або що?“ — „Бо люди ідут до церкви!“ — „Чикай! зараз порахуємо: в пониділок з плугом виправляли, а в вівторок вийшли, а в сериду на ниву вийшли, а в четвер орали, а в п'ятницю воли втратили, а в суботу найшли і додому прийшли… То сегодня — неділя!“ — „Ну, то треба службо божу мати! де мій опорат?“ Попадя каже: „Дитину вповила!“ — „Росповивай! давай сюда! а де потровіль?“ — „В сатку тиля прив'язала!“ — „Давай сюда!.. А де ж кадильниця?“ — „Куритам пити дала!“ — „Давай сюда!“. І зібрався піп, і пішов до церкви, і правит службо божу. Али нагадав собі, що то він чув мижи попами, що якесь свято є, і ни знав яке і в який день. І як скінчив службо божу і каже: „Маєти, парафіяне, свято сего тижня!“. І мовчит. Али їден мужик питаєся: „Яке то свято і коли?“ — „В понеділок. А як не в понеділок, то в вівторок. А як не в вівторок, то в середу або в четвер. А як не в четвер, то в п'ятницю, а нє — то в суботу буди, — бо неділя далі ни пустит“. І мужик питаєся: „Яке то свято, добродзєю?“. І піп думає: яке свято?, бо забув. Али то церква була стара дерев'яна, і свиня зачала чіхратися в стіну, аж ся стіна трусит. То староста стояв під стіною і крикнув: „Аля!“ А піп каже: „Так, так, панови парафіяне! Добри староста каже: Іля! Іля!“
Бо то їден пан вмер, і пані наймила попа, щоби єго випровадив за село і щоби сказав яке казаня. Піп прийшов. Як єго поклали на віз — і зачав говорити: „О смерти, смерти, смерти нимилостива! На що ти нашого дідича задусила? Али нидаремни тебе лацінки називают «морс», бо як-ись морснула нашого дідича під лівую цицьку, то аж-ись ся в..яв! (minxisti)“. А дяк стоїть — уважає, що він погано говорит при людях і при пані, і каже: „Агу!“ і покрутив голову: попови дає знак, щоби так ни говорив погано. Али піп розгнівався, що дяк розумніший від него, і каже: „Ой! ни гукай, дурню! бо як би так тебе, то би ся певни в…ав! (cacavisses)“.
