Али здає міні ся, жи би-м ся ни відрік!“. Піп каже: „Ну, ходім же до ліса оба. Я тебе прив'яжу, і буду бити, і буду питати: чи відрікаєшся Христа? І як скажиш «відрікаю[ся]», то я перестану бити. А потім ти мене прив'яжиш і будиш бити, і як я скажу «відрікаюся!» то перистаниш бити“. Прив'язав піп дяка до дерива, начав бити, а все питаєся: „А відрікаєшся Христа?“ Али дяк твердо вірив, — каже, же „нє!“. І піп єму говорив, що „як скажиш, що відрікаєшся, то будиш мати гріхі“ і тим способом набився дяка, кілько сам хтів, а дяк таки й казав, же „Ни відрікаюся!“ Ну, вже від'язав єго, і дяк попа прив'язав. Взяв добрі вужевки, шкробнув єго раз і питаєтся: „А відрікаєтися, добродзію, Христа?“ — Піп каже: „Відрікаю! ну, пущай вже, дячи!“. Али дяк каже: „Відрікайся ни відрікай, сто сот твою ма! пуки за своє ни відоб'ю, то не пущу!“. Дав єму вдвоє більше, як єму піп дав, тогди від'язав і каже: „А бачити, добродзєю, жи ви згрішили!“. А піп збитий ледво додому ся доволік.
Попи з дяками трохе ся посварили,
За кварту сивухи трохе ся не били [л. 617.].
Був такий піп, що в него ніхто не міг вибути із слугів. Бувало, посилає наймитів в поле орати, — дає на цілий день єден хліб: щоби вони їли єго, і цілий хліб був! Але як вони прийдут з поля, то й питаєся: „А ситі-йсти?“ Тоті кажут: „Ні!“. Він бере, відправляє. Але єден був, і каже, що непремінно вибуде. Став на службу. Той посилає єго в поле орати. Дав єму хліб з тим, щоби він їв, і цілий хліб був. Той взяв роскраяв хліб, м'якушку виїв, а хліб сцілив. Привіз і віддав попови. Той питаєся єго: „а що? не голоден?“ Той [наймит] каже: „Ні ситий, ні голодний“. — „Ну, то будеш в мене“. І що єму піп які витвори робив, той єго не покидав. Нарешті наймит, як піп служив в церкві, заліз на верх. І як той співав: „Подай, Господи!“, наймит перемінив голос, каже: „Не дам! не дам! не даєш наймитам добре їсти!“. Піп поглянув на людей, думав, що єму причулося, або котрий з людий то сказав. Але зобачив, що ні, — знов співає, а той — відказує. І попови причудилося, що то з неба голос. Настрашився, приходит до жінки. Казав наварити борщу з м'ясом, перогів і решту всього. І вже добрий був для слугів, а не догадався, що то наймит з ним таку штуку зробив.
Єдного часу берна[р]дин-монах їхав з квести, і велику брику назбирав живности. Аж тут, недалеко кляштору, під горою, не хтят коні тягнути. Монах зліз з воза. Дивится: стоїт кінь коло
