бачимо, що пани часто-густо доручають його дідові й за людьми-підданцями доглядати. Батько ж А. І. Димінського — Іван Дем'янов — був з професії столяр, і під таким назвиськом „Столяр“ він (нерозбірливий текст) „ревізьких сказках“ проходить у с. Барщівцях. Жінку він взяв собі не просту кріпачку, а з духовних, Дарію Данилову.
Отут у селі Барщівцях Могилівського повіту, де народився наш етнограф р. 1829-го, перебігли й його найперші дитячі роки, в умовах (живовидячки, нелегких) добре відомого всім життя кріпацької родини під владою поляка-дідича. Навряд, щоб дуже покращало їм життя і з року 1833-го, коли Івана Дем'янова Столяра переводять на короткий час у м. Жванець. Із Жванця перевели його в с. Гаврилівці Кам'янецького повіту. Тут цяя кріпацька родина залишається на дуже довгий час, і тут їй нарешті заблищали трохи кращі „гаразди“. Бо року 1843-го усенька прикордонна смуга, а в тому числі і с. Гаврилівці, перейшли з-під польсько-поміщицького в безпосереднє володіння державне. З цього часу етнографова родина обертається з панського кріпацтва в трохи кращий соціяльний стан: у „казенних“ селян. Прибирає вона прізвище „Димінських“[1]. Тоді й про кращу для дітей освіту легше можна б було думати.
Для Андрія Димінського шкільні літа почалися були вже й раніш од того 1843-го року. Звичайно, що про якусь серйозну шкільну освіту для своїх дітей многосемейному кріпакові Янкові Столяру не можна було надто мріяти. Тож, мабуть, не мало труднощів зазнав він, доки примостив свого старшого сина Андрія — майбутнього етнографа, на науку до Кам'янецької повітової школи[2]. Як відомо, була це духовна школа нижчого ступеня, з програмою досить обмеженою, первісного загальноосвітнього характеру. Оцю школу скінчив Андрій, і на цьому, властиво, й припинилася його шкільна освіта. Всі дальші свої знання здобував Андрій самотужки, через читання книжок; і високого, як на ті часи, розумового розвитку, яким одрізняється Д-ий в середньому віці, дійшов він безперечно власними силами та через вплив тих високоосвічених людей, з якими його зближала етнографічна його діяльність.
Закінчити Кам'янецьку повітову школу мусів А. Димінський, мабуть, ще у першій половині 1840-их рр. Та його Lehrjahre на тім не спинилися; тільки ж пішли його інтереси за цей час шляхом трохи
- ↑ Надано їм прізвище Димінських не инакше, як од дідового імення „Дем'ян“, або, на західньо-подільський лад, „Дем'єн“ „Дим'їн“. Прізвище по офіційних документах перейшло скількись варіяцій: було й „Деминскій“, було й „Думинскій“, і нарешті зафіксувалося „Дыминскій“.
- ↑ Самий свій вступ до цієї школи Андрій Іванович мабуть чи не має завдячити тому, що його мати Дарія Данилова була з духовного роду.
