Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

етнографічні записи, а речі матеріяльної культури. В звідомленні Русск. Геогр. Об-ва за 1856 рік[1] ми знаходимо зазначку, що того року Димінський надіслав до Р. Геогр. Общ. перстінь, обручку і буси, знайдені в руїнах Булгара, та старі монети з Ново-Ушицького повіту. В дальшому такі зазначки не раз трапляються; але слідом за цим ми бачимо, що в кінці 1856 року починає Димінський надсилати до Петербургу й побутові записи. Та не одразу фольклорні: перші, надіслані од нього рукописи, були переважно характеру статистичного[2]; прим., от, найперше надіслав він „О торговлѣ хлѣбомъ и скотомъ въ Проскуровскомъ уѣздѣ“, далі „О торговлѣ свѣжею и сухою рыбою и желѣзомъ въ Проскуровскомъ уѣздѣ“ і т. ин. Рукописи ці промовляють нам про те, що були це, найімовірніш, відомості, зібрані на спеціяльне прохання чи навіть за готовою програмою Русс. Геогр. Общества. Де-далі, зносини Димінського з Русс. Геогр. Общ-ом робляться вже зовсім регулярні: десь, року 1857—1858 він стає постійним „членом-сотрудником“, а за два роки навіть дійсним членом Русс. Геогр. Об-ва. Року 1862-го Рада Русского Географического Об-ва навіть і надгородила Димінського, винісши постанову про присудження йому малого брондзового медаля за його статистичні матеріяли[3].

VI.
Димінський знову в Гаврилівцях на Кам'янеччині (1860—1863) і в Струзі Новоушицького повіту (1863—1876). Дальша його етнографічна праця. Звязки з Вольным Экономическим Обществом (з 1860), Подольским Статистическим Комитетом (з 1862) з Чубинським (1869), з київським Юго-Западньм Отдѣлом (з 1873).

Тимчасом Димінський кидає чужу йому Проскурівщину. Року 1860 його перевели писарем знову в рідне село Гаврилівці на Кам'янеччині, і він там пробув до 1863-го року. Далі наставили його на сільського, а потім і на волосного писаря в село Стругу Ново-Ушицького повіту. Тут він осідає на довший час, геть аж до 1876 р., і навіть заводить власне господарство.

І з Кам'янецького і з Ново-Ушицького повітів Димінський тоді понадсилав до „Русского Географическаго О-ва“ чимало своїх матеріялів уже не тільки статистичних, ба й тісно-етнографічних. З них особливу нашу увагу звертає тогочасний опис: „Бытъ крестьянъ Каменецкаго и Проскуровскаго уѣзда“ (рукописа закінчено 1863 року; має він 204 сторінки)[4]. А року 1864-го в „Этнографическомъ Сборникѣ“ в. 6 видрукувано було статтю Димінського: „Суевѣрные обряды при постройкѣ дома въ Каменецъ-Подольской губ.“

Але його жвава натура, з невичерпаним запасом енергії, не змогла обмежитися на зносинах тільки з Географическим Обществом.

  1. ↑ Диви „Извѣстія Русск. Географ. Об-ва“, XVIII, ст. 55, № 104 та 105.
  2. ↑ Диви Зеленинъ, „Описаніе рукоп.“ т. III, ст. 1064—1095.
  3. ↑ Диви „Отчетъ Русск. Геогр. О-ва“ за 1862 р., ст. 74.
  4. ↑ Диви Зеленин, „Описаніе“ т. III, ст. 1069.
Отримано з https://uk.wikisource.org/w/index.php?title=Сторінка:Казки_та_оповідання_з_Поділля._1928.pdf/34&oldid=634612