до Петербургу, і вони значною мірою, окрім прозаїчних казок, видрукувані були в Петербурзі в „Трудахъ Этнограф.-Стат. Экспедиціи въ Юго-Западный край“. На жаль, нечитку руку Димінського Чубинський не зміг до пуття відчитати і частенько читав зовсім хибно. Коли-ж, до того, ми візьмем на увагу той прикрий факт, що Чубинський повиправляв суто-подільську мову текстів Димінського на свій полтавський лад, то доведеться визнати, що отаке (в „Трудахъ“) видання Димінського записів ніяк не можна визнати за добреє[1].
Коли в Київі заклавсь 1873 року „Юго-Западный Отдѣлъ Русск. Геогр. О-ва“, Димінський і з „Отдѣломъ“ нав'язав відносини. Що правда, доводилося б гадати, що ті Димінського зносини з „Юго-Западнымъ Отдѣломъ“ велися не безпосередньо, а через когось із членів того „Юго-Западного Отдѣла“ (через Рудченка? або знов-таки чи не через Чубинського?). Бо жаднісіньких писаних указівок на такі зносини Димінського з „Юго-Зап. Отдѣломъ“ у протоколах та звідомленнях „Отдѣла“ ми не знайшли; не знайшли ми там навіть і будь-якої, хоч-би лаконічної, згадки про особу Димінського; нема там навіть згадки про його прізвище. Тільки-ж у нас про причетність Димінського до „Отдѣла“ є цінні і аж надто незаперечимі доводи, а саме: рясні рукописи етнографічних записів (переважно прозаїчних) Димінського, які переховуються тепер в Українській Академії Наук. Ці його рукописи — ми це точно знаємо — були в „Юго-Зап. Отдѣлѣ“, принаймні в руках окремих членів, і їх не тільки переглядали, а почасти й друком инколи використовували члени „Отдѣла“. Так у IV — VI відділах „Малорусскихъ народныхъ преданій и разсказовъ“ М. Драгоманова (Київ 1876) ми знаходимо скількись десятків коротеньких оповідань запису Димінського[2]. Правда, записи тії Драгоманов позначує так: „Под. губ. Передалъ И. Р-ко“, або ще простіш: „Передалъ И. Р-ко“, себ-то Драгоманів каже, що їх подав відомий український етнограф Іван Рудченко. Будь-якого зазначення того факту, що подані од Рудченка записи належать не Рудченкові, а Димінському, абсолютно ніде в Драгоманова нема. Це нам показує на те, що сам Драгоманов, діяльний член „Юго-Зап. Отдѣла“, особисто не був листувався з Димінським, а здобув його записи допіро від Рудченка. Якщо ж і Рудченко безпосередніх зносин з Димінським тоді ще не мав, то чи не міг Д-в здобути оті його записи од секретаря „Юго-Зап. Отдѣла“ О. О. Русова, який передавав Рудченкові взагалі будь-чий казковий матеріял для розгляду та для впорядкування?)[3].
- ↑ Про це диви у нас „Вступ“, ст. XIII, та попередню нотатку на ст. XXVII.
- ↑ Диви прим. відд. IV (ст. 44—61) №№ 2—14, 20—33 та 34б. У відд. V (ст. 62) № 1; у відд. VI (ст. 73—75) №№ 15, 18, 19.
- ↑ Про це диви „Отчетъ о дѣятельности Юго-Западнаго Отдѣла“ за 1874 р., ст. 22.
Димінського попідправлювано було в друку з подільщини на літературний-ніби лад, тоб-то на полтавський, то часом і досвідчене око не одразу постереже ті тексти, що їх взято з Димінського.
