Сторінка:Казки та оповідання з Поділля. 1928.pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

вь краѣ[1] служить правительству словомъ и дѣломъ, и не вдаваться ни въ какіе противуправительственные интриги подъ страхомъ загробнаго моего проклятія. Я надѣюсь что потомство мое хотя бы оно стояло въ разнообразныхъ соціяльныхъ положеніяхъ будетъ одно другому пособлять совѣтами и матерьяльно поддерживать одно другаго при всѣхъ жизненныхъ невзгодахъ съ любовью вѣжливостью и предупредительностью; если же который членъ хотя отдаленный, поступитъ вопреки сего моего желанія и наказа то да будетъ проклятъ въ сей и будущей жизни. Копію сего завѣщанія долженъ имѣть всякій возрастный членъ и таковое исполнять. Сіе завѣщаніе писано рукою собственно ручно, и всякій знающій мой почеркъ утвердитъ таковое. Цѣна же завѣщаваемому имуществу пять сотъ рублей. Андрей Ивановъ Дыминскій.




  1. Виходить, що Димінський уважав за зовсім можливу річ нове польське повстання, — таке, яке одбулося двацять літ перед тим, в 1860-их рр. — і дуже його боявсь (М. Л.).