Молодому, щоби єму пиришкодити спати з молодою, то дивитися, де він сцит, і в тую сиклину застромити шпильку. То вже ни буди з нею спати. А як хочи зробити, щоби він робив тамтой інтерис, то виняти тую шпильку із того містя, і буде знов робити своє.
Перистою дати кому напитися, то єго люди знинавидят.
Бо то єжелі на кого пан єст сирдитий і хочи єго бити, то взяти всячен[ог]о хліба, вкраяти кришку і над головою обкружляти три рази, і казати: „Щоби-сь був такий, пане, м'ягкий, як той хліб!“ І потому взяти в кешеню той хліб, і прийти до пана, — то вже ни буде бити.
В случаї хто уп'єтся дуже, а хтят на єго кошт забавитися, кажут: „Треба вогню скинути“. Берут води, приступают к сп'ящему п'яному чоловікові, начинают примову: „Біг пес через паньский вовес, не шкодило то ні псу, ні вівсу. Тьфу, тьфу!“ (Нужно плевать въ лицо). „Ходит по горах, по долинах, носит чорт пісок на вилах; як ся той пісок на вилах втримає, щоб ся так дух в тобі втримав! Тьфу, тьфу! З гусий, курий, зі всього миру — та в твою гиру! Тьфу, тьфу! Хто тя врік, най тя взне (?), а ти нас — по сім раз! Тьфу, тьфу!“
Було в Єви три дочки: їдна вміла чорним шовком шити, друга — білим, третя не вміла ні шити, ні білити, тілько ходила до слабого змовляти бешихи, бешичниці: „Від єго рук, від єго ніг, від єго нігтів, від єго пагністів, від тридев'яти состав, що сам Господь Бог складав. Тут не бути поганої кривлі; білого тіла не в'ялити, жовтої кості не сушити! Я сему хрещенному, молитвенному рабу Божому N відмовляю: тебе Господа Бога на поміч благаю!“
