1100 запорожцам денег 1500 рублей, сукна 100 портищ». На мою думку, російське «портище» відповідає відрізу тканини в 4 аршини, з якого можна пошити одяг. У «Делах донских» йдеться, що вартість «портища» сукна становить 60 алтин, і сказано, що аршин сукна коштує 15 алтин, тож виходить, що портище – це 4 аршини тканини.
Найбільш вживаним терміном, який застосовувався у лічбі і вимірюванні, була копа. У XIV–XVIII ст. цей термін мав чимало значень. Так називали в Україні сход сільських громад для вирішення громадських справ, зокрема пов'язаних з копним судом. А ще з давньоруських часів копа була одиницею лічби, що дорівнювала числу 60, наприклад 60 яєць, дощок, снопів тощо. Копа грошей в Україні була ще й одиницею грошової лічби. У XVII ст., наприклад, вона дорівнювала 75 польським чи 60 литовським грошам, або 50 російським мідним копійкам.
Копа, яку росіяни частіше називали копною, була і мірою врожаю, що мала суб'єктивний характер та вживалась для позначення збіжжя у снопах. Копою називали стіжок із 60 снопів хліба, складених усередину і прикритих одним снопом зверху. На копи визначались площі сіножатей, залежно від кількості кіп зібраного врожаю — «На двадцять кіп сіножаті накосили». З часом копу почали використовувати і як міру площі орних земель, коли її прирівняли до 0,1 десятини, тобто вважали, що з десятини скошують в середньому 10 кіп сіна. Це така розрахункова величина.
У книзі «Роти полку Депрерадовича» згадується, що коли у 1714 році Василь Шабельський переселився з Таганрогу до Привільного, де згодом облаштувалась п'ята рота слов'яносербів, то отримав близько 300 четєй землі «для пашения хлеба» і сінокісного лугу на 1000 кіп, та ще й лісний острів на Дінці. Якщо десятина складала 10 кіп, то отримав він 100 десятин сінокісних земель. На той час десятина
