Нам сьогодні здається, що якщо є одиниця вимірювання довжини, то з вимірюванням площ не може бути ніяких проблем. Береш квадрат із сторонами, значення яких становлять цю одиницю, наприклад, сажень, і отримуєш квадратний сажень — ось тобі і одиниця площі. Або з версти утворюєш квадратну версту.
Але ж потреба у вимірюванні площ виникла через необхідність знати розмір земельних ділянок, аби знати розмір данини чи податку. Для цього не варто було вивчати геометрію, докладати значних зусиль для вимірювання квадратними одиницями, яких ще не знали. Тут високої точності не вимагалось. Тому в давнину для податного обкладання використовувались такі умовні одиниці земляних мір, як «дом» чи «дим», «рало», «соха», «обжа» тощо. З кожного житла («дом», «дим») — данина. Різна кількість працівників в «домі»? Ну тоді плати з «обжі»: «Три обжі — соха; а обжа — 1 людина на 1 коні оре поле, а хто на трьох конях і сам третій оре, іно то соха». У «Повісті минулих літ» сказано, наприклад, що данину платили хазарам «по шелягу від плуга чи рала». Без усяких інструментів — кинув оком: цю ділянку за день конем зоре — обжа, а цю за день — утрьох, значить — соха.
Згодом розмір податної одиниці землі установили різним в залежності як від соціального стану землевласника, так і від якості землі: добра, середня і «худая». Але не будемо на цьому зупинятись, бо Московська влада не поширювалась тоді на територію Придінцевого Порубіжжя.
У ті часи тут господарювали кочові народи, тому вимі-
