важко, бо крім простоти і наочності такої практично зручної міри, як копа, витісненню її десятиною перешкоджали особливості розташування більшості сінокісних угідь: вздовж річок, звивистих струмків, балок, серед лісів, де для визначення площі треба докласти чимало сил, терпіння, досвіду і величезних затрат робочого часу. Але з часом копу як міру площі прирівняли до 0,1 десятини, тобто вважалось, що з десятини знімають в середньому 10 кіп сіна.
За Петра I у системі одиниць площі утвердились квадратні міри і сам термін — «квадратний»: «квадратні стопи», «квадратні цолі», «квадратні милі» тощо. У підручниках давали відомості про них і про дії з ними. В «Генеральній геометрії» Н. Г. Курганова (1765 р.) написано: «Квадратний фут містить 144 квад. дюйма, а сажень 49 квад. футів». Академік І. Г. Георгі в «Описі Російсько-імператорського столичного міста Санкт-Петербурга» (1794 р.) вказав, що «десятина має 2400 квадратних сажнів або 117 600 російських і англійських квадратних футів», звідки виходить, що 1 кв. сажень = 49 кв. футам.
Квадратні одиниці утворили певну систему, яка має такий вигляд:
— 1 кв. верста = 250 000 кв. сажнів (1 000 000 кв. сажнів, якщо використовувалась верста у 1000 сажнів);
— 1 кв. сажень = 9 кв. аршинам = 49 кв. футам;
— 1 кв. аршин = 256 кв. вершкам = 789 кв. дюймам;
— 1 кв. фут = 144 кв. дюймам.
Квадратні сажні і аршини широко запроваджувалися у будівництві, де їх використовували для планування забудови. В них було зручно вказувати розмір площ побудованих будівель чи ще таких, що будуються. Квадратні міри були зручними для встановлення оплати при відрядних роботах: «За вымощение глиною… по 1 коп. с квадратного аршина».
