Сторінка:Калєндар УНСоюзу на 1919 рік (1919).pdf/76

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

часть в Головній Українській Радї у Відни, де засідав у пре­зидії яко заступник голови, мріючи з молодечим запалом про збудоване української держави.

Умер сей невіджалуванйй народний робітник 26. січня 1915 року у Львові, підчас окупації сього міста російськими війсками. Коли ще перед російською окупацією визначні Українцї опускали Львів, Павлик на питане, що думає робити, відповів: „Я вже такий старий і близкий смерти, що менї ні­ чого не страшно!“ І остав ся у Львові, немов віщим духом передчуваючи близку смерть.

Помер як воїн на поли бою, не діждавшись побіди спра­ви, на яку поклав цїле своє житє. Помер, не побачивши віль­ним свого народу, для котрого весь вік свій трудив ся. Він чесно пройшов свій цілях і рідна земля збереже його память в рядї найлїпших синів своїх...

оуонь

4-

Що отеє за гомін?

— Враже племя гуляє!

Чом так заводить дзвін?

— Хмель за правом питає!

Чом зорі миготять?

—• На козаків моргають!

Чом тополі' шумлять?

•— Сестри братів пращають!

Кудиж вони ідуть?

— На степи вільнії!

Що-ж там дїлати-муть?

—• Здійснять народні мрії!

А сили в них не брак?

— Про се і не питай...

Що їм найбільш не в смак?

— Наш рабський обичай!

II.

Захмаривсь небозвід, Вітер зняв шепіт, Дуб з дубом почав пращатись,' А в степу травиця, Наче молодиця, До землі взяла кланятись...

І серед тучі, Громів і бучі Гетьманський голос озвав ся:

„Ставай, кобзарю-брате, Людям розказати, Щоб народ до працї забрав ся!

ГОРИТЬ!

„Годї вже вам, годї!

Хоч було се в модї Діла батьків раз судить, раз Пора вже вам, дїти, _ [вихваляти,—.

Степовії квіти, Любов ділом власним доказати!

„Бо ворог не спить!

Огонь горить, Вже й кісткам нашим допікає, А в вас все т е лайки, Пусті балакайки, Хоч Ненька синів вижидає“.

III.

Чом земля так дрожить?

•— Козацтво думи зводить!

Чом потік так журчить?

— Стражданя їх холодить!

Скільки-ж журби у них?

— Більш ніж піску у морю!

Чом біль їх не затих?

— Не конець ще їхньому горю!

Скільки їх полягло?

— Більш ніж в степу травиці!

Скільки сліз пролилось?

— Більш ніж води в керницї!

Чого бажали все?

— Щоб люди в щастю жили!

Що сталось їм за те?

— Загнали їх в могили!