компілятивну статтю не доручила колективній творчості кількох «енків», а попрохала-б написати одного із «аблокатів», що вміють із так званого «пролеткультівського» барахла зробити принаймні веселу бутафорію на зразок лефівської теоретичної беліберди.
Та факт, як кажуть, залишається фактом. Тому й приймаємо чергову статтю гр-на «енка», як додаткові постуляти самої «октябристської» просвіти, бо-ж ми вважаємо за потрібне виступити ще раз. Бо-ж цілком справедливо думають «енки», що їхні без кінця вбогі статті стали для нас за «кватирку», куди ми й подаємо свій слушний голос.
Коли вам трапиться висловлюватись перед авдиторіею, що виховала себе на гопаках, ви, раніш, ніж згадати якусь комету Енке, візьміть під сумнів стару заялозену істину, поставьте її на голосування і ухваліть:
— Приймаючи до уваги, що Коперник був пролетарського походження, зібрання «енегрично-фукцируючи», констатує: земля, і справді, крутиться навколо сонця.
На жаль, ми не виносили подібних постанов перед тим як здати до друку свою попередню статтю, і тепер мусимо повертатися до абетки пролетарського мистецтва, щоби «ухвалити» її. Гадаємо, що після цієї процедури всі і все зрозуміють і — головне — ясно стане, чому Европа, а не просвіта. Гадаємо також, що наша абетка збентежить «молоду» молодь, і вона поставиться критично до тих привабливих «прописних істин», які проповідує «енко». Бо-ж у попередній статті ми вияснили наше розхождення з «другою генерацією», а в цій беремося вияснити ті пункти, в яких ми ніколи не зійдемось з просвітою.
Що-ж таке «мистецтво взагалі», питають «олімпійці», починаючи свого другого листа.
Щоб відповісти на таке запитання, не треба бути теоретиком:
— «Мистецтво взагалі» — то архи-специфічна галузь людської діяльности, що намагається задовольнити одну із потреб «духу» людини, саме любов до прекрасного.
