Сторінка:Камо грядеши (Хвильовий, 1925).pdf/56

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

Решту матеріялів ми використовували таки «з доброї пам'яти». Це ми пишемо не з метою показати свою — по суті страшенно вбогу — ерудицію, а з метою наштовхнути молоду молодь на ті книжки, які вона мусить перечитати. Їй треба знати, що з нічого — тільки нічого й буде. Так сталося й з тов. Пилипенком, який нічого не використовував.

Отже, українська воронщина це три гріхи Воронського без марксистської естетики. І справжня адреса її — задрипанська просвіта. Воронщина — елемент просвітянства, і нею грішить не Хвильовий, а Пилипинко… навіть у тому випадкові, коли розуміти її, «призирством до молодої молоди», бо більшого призирства, як держати юнаків під кожухом, відкіля їм нічого не видно — не було й не буде. Хто зуміє нам доказати, що це не так, тому ми видамо премію в розмірі 12-місячного втримання Хвильового. Суть наших суперечок от у чому:

— «чи треба митцеві знати, що таке мистецтво, чи не треба. Коли треба, то чи кожна людина здібна розібратися в ньому. Коли не кожна, то чи не пора «Плугові» зробити установку на справжній трактор? Дивно чути від керівника великої організації таку фразу:

— «куди, сопливі, беріться за свої справи й вчіться на механиків, агрономів та не лізьте в поезію».

Слухайте, тов. Пилипенко: ми почуваємо образу за агрономів. І справді: хіба таки можна поета ставити вище від агронома? Чи може маестро уявляє собі поезію «лавочкою»? Тоді перепрошаємо: олімпійці тільки тоді беруть гонорар, коли почувають, що його заробили. Республіці Комун «автори-селюки», які замість хорошої газетної замітки пишуть лантухи віршів, та ще й вважають їх за «шедевр мистецтва» — не потрібні. Навіть соромно говорити про це. Нам потрібні робселькорівські гуртки, відкіля й вийдуть нові митці й куди ми підемо працювати, а не організації, що беруть ставку на графомана. І нічого, тов. Пилипенко, «божитися» робселькором: це результат не «нового розуміння літератури», а результат роботи нашої партії. Це — перша ластівка культурної, лікнеповської революції на селі й в заводі. Такою приблизно, організацією мусить стати й «Плуг». Бо це-ж дуже показово, що цей-же «Плуг» за-кілька років своєї роботи не виділив із себе жадного художника. (Панч тут і ще