мент відізвався дзвінок на знак, що розмова скінчена.
Ще того-ж вечора понад Київом кружляла пара літаків, що розкидали летючки із задрукованими кількома рядками:
Читайте завтрішнє надзвичайне видання «Київських Вістей», появиться о 9-ій годині, ранком. Про щось незвичайного, небуденного дізнаєтесь!
Передайте цю летючку з рук до рук, від хати до хати!
Редакція «Київських Вістей».
І тогож вечера на всі запити, які з усіх сторін посипались крізь телефони й телевізійні апарати питаючі діставали однозвучну відповідь: — Читайте завтрішнє надзвичайне видання «Вістей». І більш нічого.
Ще раннім ранком, ледвищо на обрію зарожевілася заграва, почали збиратися на Володимирській проти терему «Київських Вістей» громадки людей. Видко що вчорашні летючки зробили своє.
Даремно вдивлялися цікаві очі на фронтон терему, де звичайно, вже від ранішних годин висвітлювалися на широкому екрані новини дня та зверталося увагу на цікавіші статті, що зявлялися в ґазеті. Так тепер видніли тільки ті самі рядки, що їх можна було читати у вчорашніх летючках:
Де дальше, коли вже починався звичайний, ранішний рух на городських вулицях, юрба збільшалася, заповнюючи бічні вулички й спинюючи рух прохожих та повозок, що з трудом пробивалися крізь натовп. Тут й там миготіли блискучі шоломи городської варти, що намагалася вдержати лад й вчинити вулицю свобідною для проїзду.
