1 сурдутові маємо тепер: 20 метрів полотна = ½ сурдута. Навпаки, коли вартість сурдута спаде наполовину, то 20 метрів полотна = 2 сурдутам. Отже, за незмінної вартости товару А його відносна вартість, виражена в товарі В, падав або підвищується зворотно пропорційно до зміни вартости В.
Коли порівняємо різні випадки пунктів I і II, то ми побачимо, що та сама зміна величин відносної вартости може випливати з цілком протилежних причин. Так, з рівняння: 20 метрів полотна = 1 сурдутові може зробитися: 1) рівнання: 20 метрів полотна = 2 сурдутам або через те, що вартість полотна подвоюється, або через те, що вартість сурдута падає наполовину, і може вробитися 2) рівнання: 20 метрів полотна = Уг сурдута або через те, що вартість полотна падає наполовину, або через те, що вартість сурдута зростав удвоє.
III. Хай доконечні для продукції полотна й сурдута кількості праці одночасно змінюються в тому самому напрямі і в однаковій пропорції. В цьому випадку, як і раніш, рівнання: 20 метрів полотна = 1 сурдутові лишається незмінне, хоч і як змінятимуться їхні вартості.Зміну їхньої вартости ми відкриємо, скоро порівняємо їх з якимось третім товаром, вартість якого лишається сталою. Коли б вартості всіх товарів підвищились або впали одночасно і в однаковій пропорції, то їхні відносні вартості лишилися б незмінні. Дійсну зміну їхньої вартости можна було б побачите з того, що протягом того самого робочого часу тепер продукувалося б взагалі більшу або меншу кількість товарів, ніж раніш.
IV. Хай робочий час, доконечний для продукції полотна і сурдута, а тому й їхні вартості одночасно змінюються в однаковому напрямі, алеж не в однаковій мірі, або в протилежному напрямі й т. ін. Вплив усяких можливих подібних комбінацій на відносну вартість товару визначається просто через застосовування випадків I, II, III.
Отже, дійсні зміни величини вартости не відбиваються ані ясно, ані вичерпно в їхньому відносному виразі, або у величині відносної вартости. Відносна вартість якогось товару може змінятися, хоч його вартість лишається стала. Його відносна вартість може лишатися сталою, хоч його вартість змінюється і, нарешті, одночасні зміни величини вартости й відносного виразу цієї величини вартости не неодмінно повинні одна однією покриватися.[1]
- ↑ Примітка до другого видання. Вульгарна політична економія із звичною їй дотепністю використовує цю невідповідність (Inkongruenz) між величиною вартости та її відносним виразом. Приміром: «Припустіть тільки, що А понижується тому, що В, на яке воно обмінюється, підвищується, хоч проте на А витрачається не менше пралі, ніж раніш, і ваш загальний принцип вартости розлетиться, мов прах... Коли ж припустити, що вартість В супроти A понижується, бо вартість A супроти B підвищується, то в вас зникає а - під ніг той ґрунт, на якому Рікардо будує свій великий принцип, що вартість товару завжди визначається кільнісно втіленої в ньому праці, бо коли зміна у витратах на A змінює
