показував, що «вона ні перед чим не вклоняється і самою суттю своєю є критична і революційна». Ленін провадив нещадну боротьбу як проти буржуазної науки, так і проти всякої ревізії, всякої вульґаризації, перекручення і «виправлення» марксизму. Розкриваючи класовий експлуатоторський зміст буржуазної науки й буржуазної критики Марксового вчення, Ленін разом з тим нещадно викривав буржуазну експлуататорську суть, сповзання з класових пролетарських позицій, дрібнобуржуазний і буржуазний опортунізм ревізіоністів усяких ґатунків і псевдо - ортодоксів із II Інтернаціоналу. Ленін провадив нещадну боротьбу з міжнароднім опортунізмом, зокрема, з російським опортунізмом-меншовизмом і його різновидністю троцькізмом, що тепер перетворився на передовий загін контрреволюційної буржуазії, і показав, що офіціяльні проводирі II Інтернаціоналу зраджують пролетаріят і справу пролетарської революції. Історія показала всю правоту цих тверджень Леніна. Проводирі II Інтернаціоналу (Кавтський, Гільфердінґ, О. Бауер, Вандервельде й інші) проробили досить яскраву еволюцію — від опортунізму до соціяль-фашизму, до цілковитого відречення від Марксового вчення, від боротьби за диктатуру пролетаріату й пролетарську революцію, отже, до повного співробітництва кляс, оборони буржуазії й капіталізму, до теорії «організованого капіталізму» і «мирного вростання капіталізму в соціалізм », до кривавих розправ з революційним рухом робітничої кляси колоніяльних народів, до пропаганди й підготови інтервенції проти СРСР, до перетворення партій II Інтернаціоналу, сучасної соціяль-демократії, на головну соціяльну підпору буржуазії в робітничій клясі.
Усупереч офіціальним проводирям II Інтернаціоналу, Ленін ніколи не розглядав марксизм як застигле догматичне вчення. Навпаки, підкреслюючи, що «революційна теорія не є догма», що «вона складається остаточно тільки в щільному зв’язку з практикою справді масового і справді революційного руху», бо «теорія мусить відповідати на питання, що їх висуває практика», Ленін завжди обстоював творчий марксизм, марксизм, що розвивається, відповідає на революційну практику і сам збагачується цією революційною практикою.
«Ми зовсім,— каже Ленін,— не дивимося на теорію Маркса як на щось закінчене й недоторкане; ми переконані, навпаки, що вона поклала тільки наріжні камені тієї науки, яку соціалісти повинні рухати далі в усіх напрямах, якщо вони не хочуть відстати від життя» (Твори, т. II, стор. 448).
Цю творчу суть марксизму - ленінізму, його конкретизацію й дальший розвиток стосовно до нових умов розвитку капіталізму, його післявоєнного періоду і нових умов революційної клясової боротьби світового пролетаріяту, стосовно до боротьби двох систем: мрущого капіталізму і висхідного соціялізму, а також стосовно до нових умов і завдань соціялістичного будівництва в СРСР розвинув далі тов. Сталін. Його праці є безпосереднє
