Перейти до вмісту

Сторінка:Карпенко-Карий. Бондарівна (1916).djvu/16

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

таку пору, коли про себе думати не повиннось!… Пійду, ще раз на неї гляну і придавлю в своїй душі коханє!… Нехай крига запечатає моє серце -— поки не поконаєм ворогів! (Пійшов у хату).

Дївчата й хлопцї виходять на сцену і водять „короля”: „Король коло городу ходить” і т. д.
Завіса.