Бондар. Вже третий день, як він приїхав з Сїчи; сьогодня прийде попращати ся; а ви, як хочете самі дізнати ся, ідїть до нього!… Та цур мовчать! По коршмах — анї слова! Нехай все буде як було, поки пора не прийде.
1-ший чоловік. Не першина: вже добре ми навчились, як мовчати!… Не мало лиха натерпілись від язиків дурних!…
2-гий чоловік. Не вспіє ще зібрати ся рада де-небудь, а жид про все вже знає і зараз же несе до пана.
Бондар. Ото-ж бо й є!… А після пшик і вийде!… Пора за кров, що пролили, хоч розуму набрати ся!… Коли-ж в нас так: розсердив ся козак на жида і ну його страхати, що вже недовго будуть панувати, що скоро прийде їм конець!… І так успіє хвальбою все жидови розтолкувати, що дїєть ся межи козаками, що той все знає, неначе він на радї був.
