веде до шлюбу!… Зівсїм зібрав ся і здаєть ся скоро сьвіт завтра поїду з товариством у Сїч. А все-ж не видержав — прийшов хоть попрощати ся… О, Тетяно, Тетяно!… Як тяжко йти до тебе в хату з тим, щоб побачити тебе і знов розстати ся на цїлий вік! Е, буду козаком — пійду і попрощаюсь, як з сестрою!… Що-ж се у них і двері відчинені нарозтвір, і наче там нема нїкого — так тихо? (Входить в хату).
Бондар. Сього нїколи не було, щоб так смертельно попили ся мої хлопцї. Ми скоро приберемо і опакуємо вози…
Денис (вискакує з хати, як несамовитий). О, Боже праведний, мов грім мене ударив!…
Бондар (розсудно). Денисе, що з тобою?
Денис. Марію вбито і Тетяни нема в хатї!
Бондар. Що?… (Кидаєть ся в хату, за ним 1-ший і 2-гий чоловік).
Денис. О, мозок мій перевертаєть ся!… Не знаю, що й подумати?!… Стрівай!… Як блискавка все разом осьвітила!… Так се я бачив сам, як коло мене Тетяну повезли… Коханє знайде шлях!… На коня зараз і в погоню! (Скоро пійшов).
Бондар. Людоїди!… Не маю сили… Вітру… вітру!… (Хитаєть ся, його піддержують з великим напруженєм. Вдихає в себе глибоко воздух). Ко-
