Досить того, що сьогодня не повезли та ще порозносять!
Бондар. Ну годї!… Нехай ти здохнеш зі своїм картанєм! Я зараз найду людий і дам її раду. (Іде).
Герцель (заміраєть ся на жида). Ти довго тут возити-меш ся з рибою, анатема!…
Мордохай (злякав ся справдї). Та я-ж іду!… (Відхиляєть ся, наче його хто хоче вдарити в лице). Та я-ж іду!… Не жартуйте, мостї-пане, бо ви мене на смерть перелякаєте!…
Герцель. Іди, іди!… Ще й базїкає, шкапина шкура! (Всї виходять. Жид іде й обзираєть ся, щоб його Герцель не вдарив).
На сценї пусто. Мельодрама піянїссімо. Через якийсь час челядь виходить з веранди, підходить і зникає в хатї. Музика переходить в бурю, остатна челядь стає лавою коло дверий. Все робить ся скоро, після обдуманого пляну, але не складно. Через хвилину з хати чути страшенний жіночий крик, потім вистріл, в орхестрі буря фортіссімо, а вслїд за тим виносять Бондарівну, загорнену в кирею, й скоро несуть через сцену. Всї зникають. Музика затихає помалу. Мала павза.
Денис. Що се за поїзд переїхав коло мене?… Буда якась закрита, а доокола верхові: щось чудне — наче весїлє!… Весїлє!… І тут весїлє скоро буде у Тетяни!… О, зла доле!… Не можу ждати її весїля, щоб дивитись, як дївчину, котру кохаю, другий
