Перейти до вмісту

Сторінка:Карпенко-Карий. Бондарівна (1916).djvu/43

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

голову підійме. Нехай сам Міхал справляєть ся тут, а я пійду звідси і буду ждати коний. Коли Міхал дїло справить, то я покористаюсь, а як його злапають, нехай він своїми боками платить, бо у мене щось мало охоти підставляти голову. Найкрасше загортати огонь чужими руками, а дурнїв — слава Богу, є доволї! Коли-ж Михайло руки попече, мене болїти не буде!

Ява XII.
Входить Мордохай і Бондар.

Бондар. На що-ж ти, чортів сину, їх напоїв? Мабуть могоричив, щоб більше риби положили!

Мордохай. Їй-Богу нї, вони сами понапивались.

Герцель. Чуєш ти, поганий жиде. Чи довго я на тебе буду ждати?

Мордохай. Зараз, зараз, зачекайте пануню!… Менї ось треба з ними побалакати за рибу.

Герцель. Іди, Іродів Юдо, зараз до пана старости й неси гроші, бо я тебе тут так притасую, що з тебе самого риба посиплеть ся!… Бач, він з рибою возить ся, а я повинен ждати. Іди!… (Штовхає жида, жид перед ним присїдає і зводить до нього руки).

Мордохай. Зараз, зараз! Їй-Богу, зараз! (До Бондаря). А як же риба так стояти-ме — на дворі у розікритих возах і без догляду?.. Пійде дощ — замочить і хто захоче візьме, скільки йому треба!…