Ця сторінка вичитана
Тетяна. Милий!.. Я умираю, і там, у Бога, любити тебе не перестану!… Я… умираю… милий!… (Умирає).
Тарас (дивить ся на неї довго, а потім пригортає до себе). О, за смерть твою я ворогам платити буду, поки і сам не вмру… Та хоч би другий Днїпро потїк від вражої крови — тебе вже не верну, моє погасле щастє… (Плаче, пригорнувши знов до себе Тетяну).
Завіса.
