У святу недѣлю не сизи̂ орлы заклекотали, якъ то бѣдни неволники у тяжкій неволѣ заплакали, у гору руки пи̂діймали, кайданами забряжчали, Господа милосердного прохали та благали: «подай намъ, Господи, зъ неба дри̂бенъ дожчикъ, а зъ низу буйный вѣтеръ! Очай (!) бы чи не встала на чорному морю быстрая хвиля! Очай (?) бы чи не повырывала якори̂въ зъ турецькои каторги! Та вже ся намъ турецька бусурманська каторга надоила; кайданы-залѣзо ноги поврывало, бѣле тѣло козацьке молодецьке коло жовтои кости пошмугляло!» — Баша турецькій бусурманській, недовѣрокъ христіянскій, по рынку ви̂нъ похожае; ви̂нъ самъ добре тее зачувае, на слуги свои, на турки, на янычары, зо-зла гукае: — кажу я вамъ, турки-янычаре, добре вы дбайте, изъ ряду до ряду захожайте, по три пучки термины (?) й червонои табели (?) наби̂райте, бѣдного неволника по тричи въ одни̂мъ мѣстѣ затинайте! — То ти̂ слуги, турки-янычаре, добре дбали, изъ ряду до ряду захожали, по три пучки термины (?) й червоной табели́ (?) у руки наби̂рали, по тричи въ одни̂мъ мѣстѣ бѣдного невольника затинали, тѣло бѣле козацьке молодецьке коло жовтои кости оббивали, кровь христіянску неповинно проливали! — Стали бѣдни̂ невольники на собі кровь христіянську зобачатн, стали землю турецьку-бусурманську клясти-проклинати: «ты земле турецька-бусурманська! ты розлуко христіянська! не одного ты розлучила зъ отцемъ, зъ мати̂рью, либо брата зъ сестрою, либо мужа зь вѣрною жоною! Вызволь, Господи! всѣхъ вѣрныхъ неволники̂въ зъ тяжкой неволи̂ турецькои, зъ каторги бусурманськои, на тихи воды, на ясни̂ зори̂, у край веселый, у міръ хрещеный, въ городы христіянеьки̂! дай, Боже! міру царському, народу христіянському славу на многи лѣта! —
Костомаров, Объ ист. знач., с. 96.
У святу недѣлю, не сизы орлы заклекотали,
Якъ то бѣдны невольники у тяжко̂й неволѣ заплакали,
Уго́ру руки по̂дыймали, кайданами забряжчали;
Господа милосердного прохали да благали:
5)«Подай намъ, Господи, зъ неба дро̂бенъ дожчикъ,
А зъ низу буйный вѣтеръ!
Хоча́й-бы чи не встала на Чорному морю быстрая хвиля:
Хочай-бы чи не повырывала якоро̂въ зъ турецькои̂ каторги!
Да ўже ся намъ турецька-бусурманська каторга надоѣла:
10) Кайданы-залѣзо ноги поврывало,
Бѣле тѣло козацьке молодецьке коло жо́втои̂ кости̂ пошмугляло!»
Баша́ турецькій бусурманській,
Недовѣрокъ христіянській.
По рынку во̂нъ похожае;
15) Во̂нъ самъ добре те́е зачувае;
На слуги свои̂, на Турки[2]-янычаре зо́-зла гукае:
«Кажу я вамъ, Турки-янычаре, добре вы дбайте,
Изъ ряду до ряду захожайте,
По три пучки тернины и червонои̂ таволги[3] наби̂райте,
20)Бѣдного невольника по-тричи въ одно̂мъ мѣсцѣ затинайте!»
То тѣ слуги, Турки-янычаре, добре дбали,
Изъ ряду до ряду захожали,
По три пучки тернины и червонои̂ таволги у руки наби̂рали,
По-тричи въ одно̂мъ мѣсцѣ бѣдного невольника затинали;
25)Тѣло бѣле козацьке молодецьке коло жовтои̂ кости̂ обвивали,
Кровъ христіянську неповинно проливали, —
Стали бѣдны невольники на собѣ кровъ христіянську забачати,
Стали землю турецьку, вѣру[4] бусурманську клясти проклинати:
«Ты, земле турецька, вѣро[4] бусурманська,
30)Ты розлуко христіянська!
Не одного ты розлучила зъ отцемъ, зъ мате̂рью,
Або брата зъ сестрою,
Або мужа зъ вѣрною жоною!
Вызволь, Господи! всѣхъ бѣдныхъ невольнико̂въ
35) Зъ тяжкои̂ неволи̂ турецькои̂,
Зъ каторги бусурманськои̂!
На тихи̂ во́ды,
На ясны зори̂,
У край веселый,
40) У міръ хрещеный,
Въ города христіянськи̂!
Дай, Боже! міру царському,
Народу христіянському,
44)Славу на многи лѣта! —
Максимович, Сборникъ. 1849, с. 10.
Передруковуючи свій запис (А) в V т. Чубинського, Костомаров сам держався поділу на рядки і поправок Максимовича, окрім отих дрібних ріжниць:
рядок 7. Очай-би чи не…
… 8. Очай-би чи не…
… 16. На слуги свої, на турки, на яничари…
