6) „Три брата“ (с. 17) — новий текст думи, що згодом у дослідників стала називатися думою про Самарських братів. І тут знов Максимович не каже нічого про те, звідки знайшлася в нього ся дума. В примітці до неї оповідає, шо на Україні здавна існують перекази про „трьох братів“, є мовляв і могили „Три брати“, напр. недалеко від Василькова і під Переяславом. Чи сі слова можна вважати за доказ того, що думу записано десь у сих місцях? На нашу думку — можна. Кобзарі часто пояснюють топографію своїх співів: так, маємо кілька кобзарських пояснень місця, де була Савур-могила. Коли-ж мова йде про таку розповсюджену назву, як сі „Три брати“, то кобзар певне приложив її до якогось близького урочища. Чи сам записав Максимович сю думу, чи дістав від якогось маловажного помічника, якого не згадав у примітці, але правдоподібно, що запис зроблено недалеко Переяслава, і поясняючи кобзар згадав тамошні урочища (на правім-же березі — коло Василькова — сеї думи не було певно).
7) „Побѣгъ трехъ братьевъ изъ Азова“ (с. 19) — зложений текст із збірки 1834 р., але з деякими новими змінами, цілком дрібними.
8) „На смерть атамана Безродного“ (с. 25) — текст Цертелева; був у збірці 1831 р.
9) „На черноморскій походъ гетмана Серпяги“ (с. 27) — з „Запорозької Старини“; в збірці 1834 р. сього тексту не було.
10) „О Самойлѣ Кушкѣ“ (в змісті: На возвращеніе изъ плѣна Самойла Кушки) (с. 31) — се текст Лукашевича, поділений на розділи, із змінами (див. № 6, вар. Б у примітках).
11) „Черноморская буря“ (с. 48) — зложений текст із збірки 1834 р.
12) „На побѣду Чигиринскую“ (с. 53) — „Запорожская Старина“; в збірнику 1834 р. не було.
13) „Походъ на Поляковъ“ (с. 57) — „Запорожская Старина“, була вже в збірнику 1834 р.
14) „О Хмѣльницкомъ и Барабашѣ“ (с. 64) — текст Цертелева; був у збірнику 1834 р.
15) „На побѣду Корсунскую“ (с. 67) — нова дума, перший запис з циклу історично-суспільних сатир XVII в. Як каже примітка — думу записав якийсь д. Копитько в Золотоноськім повіті для Максимовича. Видавець поясняє в примітці, що „замість її власного початку (?) пізніші бандуристи додали до неї свою укохану Чорноморську бурю (тоб-то Олексія Поповича) в скороченім вигляді. Тому ім'я Грицька Зборовського перейшло й у сю думу. Відкинувши сей неналежний їй початок, я поклав у ній замість Зборовського ім'я Хмельницького“. Се велика шкода, що Максимович не залишив того несподіваного початку — в тім вигляді, як його записали: він мусів надавати сій думі зовсім особливого характеру. Не знати, що розумів Максимович під „скороченим виглядом“ думи про Бурю: чи тільки заспів „Ой на Чорному морю, на каміні біленькому“, так що тут-же слідом ішло „Ой обозветься пан Зборовський“? Чи в заспіві була мова про бурю і сповідь? На тлі дегенерації цілого твору можлива і така комбінація — щось подібне бачимо в одній з пісень про Івана Богуславця (див. сю думу № 3). Певно тільки те, що перед тим як „Корсунська битва“ заразилася від Чорноморської бурі, вона мусіла мати якийсь инший початок, ніж те „Ой обозветься“, і Максимович, відкинувши сей заспів, тільки очистив текст Корсунської думи, але не реконструював її. Але та обставина, що вперше до Максимовича ся дума дійшла в такім курйознім вигляді, будучи зіпсованою й досить вільно трактуючи історичні факти, позволяв нам вірити, що вона не була підроблена на підставі літописів, як можна-б думати. На нашу думку, сю замітку Максимовича можна вважати за один з найпевніших доказів народнього походження дум про Хмельниччину.
16) „О походѣ Хмѣльницкаго въ Молдавію“ (с. 71) — текст Цертелева, був у збірнику 1827 р. і передрукований 1834 р.
17) „Объ Украинцахъ послѣ Бѣлоцерковскаго мира“ (с. 74) — се знов зовсім нова дума, записав її д. Мурзакевич на Херсонщині і Максимович надрукував її ніби-то без змін, бо нічого не згадує про них. Виходить, що ся дума, пізніше кілька разів записана від кобзаря Андрія Шута в Сосницькім повіті, була колись дуже поширена, коли її співали
