Перейти до вмісту

Сторінка:Квітка-Основяненко Г. Перекотиполе (Краків, 1940).djvu/14

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

„Адже ви… чи хто бак казав?… що, кажуть, то Трохим?”

„Ще незвістно й ніхто з нас об тім і не думав на те, що і казати. Чи мало їх повиходило з села на заробітки? може, це й не наш”.

„Хто ні єсть, нехай собі лежить, поки зведемо”, сказав, сміючись, Денис. „А хто зарізав, свідки скажуть”. Деякі молодці тут були, та аж зареготались і кажуть: „О щоб тебе з Денисом! Вже хоть що, а латку приставить. Де ж таки в чистому полі свідки. Вже коли порався, так сам на сам…”

Аж ось дзвоник. Сам справник прибіг і крикнув: „Де мертве тіло?”

„На місці, ваше благородіє!” одвіт дав голова.

„Писар! одбери понятих чесних людей, візьми з них присягу і веди до тіла: я сейчас буду. Голова! іди зі мною”.

Увівши голову в хату, защепнувсь і став його розпитувати, чи нема на кого якого підозріння, хто що казав при цьому ділі.

Голова, як мав Дениса за чесного, то й не сказав, як він приговоривсь, і не забризькав його. І так осталось.

Підїхав і лікар: заприсягли і понятії. Справник побачив між ними Дениса і каже: „Зачим же в понятті, та такого молодого парня поставили? Тут надобно добросовістних стариків”.

„Це ваше благородіє”, казав голова, „хоть і молодий чоловік, а в нас із стари-

13