Ця сторінка вичитана
во̂нъ на заробки на ско̂лько тамъ недѣль изъ свого села. И що то жалковали за нимъ и господарѣ, и всѣ! а що дѣвчата, такъ мѣры нема!
3.
Якъ бѣдный Трохимъ журить ся своєю бѣдою, и якъ ажь до столицѣ выбравъ ся на заро̂бки.
„Чи тобѣ Трохиме, талану нема! чи хто тебе знає!“ такъ казала стара Венгериха, вдова, своєму сынови, що ходивъ на заро̂бки ажь у мѣсто и ажь два тыжнѣ тамъ поробивъ, та то̂лько хиба самъ жививъ ся, а до дому нѣчого и не принѣсъ; такъ отсе то мати журячись, такъ єму казала. „Усѣ таки заробляють а все дбають на господарство, та знай богатѣють, а ты ось нѣякъ не роздобудешь ся, нѣякъ, щобъ почати господарювати, якъ и люде. Що було де чого, по̂сля батька, те потратила, женючи тебе; думала, опо̂сля заробимо, невѣстка поможе. Невѣстка-жь но̂чь и день робить, а я подала ся на лихо, треба вамъ замѣсть помочи во̂дъ мене, треба на мене робити. Тутъ по̂йшли дѣти; хлопчикови вже шестый годокъ; дѣвчаточокъ двоє, робити ще не имъ,