Купець все найбо̂льше Денисови приказує, чимъ Трохимови, бо той понятливѣйшій и моторнѣйшій; та таки видно, що єму и не первина и во̂нъ бувавъ коло такого дѣла; а Трохимъ що? во̂нъ зъ роду вперше и въ столици, и на панському ярмарку и такій товаръ бачить, що єму и не снилось нѣколи; такъ во̂нъ и торопѣє, и не знає, якъ за що взятись; тымъ-то здає ся, що непроворный и непонятливый. Купець навчивъ Дениса, якъ замыкати лавку нѣмецькими замками. Тамъ таки̂ прехимерни̂! и назадъ одмыкає ся, и на троє розпадає ся, и хто єго знає, якъ оно тамъ зроблено! Якъ не вмѣючи, то и не во̂домкнешь и не замкнешь. Позамыкавъ купецъ замки, давъ имъ кождому по левику и сказавъ, щобъ ишли собѣ гуляти, куды хто хоче, а надъ вечеръ щобъ приходили на кватиру вечеряти.
По̂йшли наши̂ земляки скро̂зь по ярмарку. Такъ щожь? до Дениса заразъ и явились приятелѣ, та все зъ Цыгано̂въ: мабуть приятелѣ єго єще давнѣйши̂: и здоровкають ся зъ нимъ, и розпытують ся, де бувъ, а далѣ стали шептати, та на Трохима поглядати, та щось про нёго говорити. Сёму стало страшно; во̂нъ и во̂до̂йшовъ во̂дъ нихъ. По̂йшовъ на сво̂й базаръ, купивъ хлѣба, ого̂рко̂въ, пшенички, дыню; прийшовъ на кватирю, пополудновавъ добре, тай прилѣгъ,
