Ця сторінка вичитана
1.
Яки̂-то у одно̂мъ селѣ дѣяли ся крадежи, а не можь було злодѣя зловити.
Чи знаєте вы, люде добри̂, що то є судъ Божій? Чоловѣкъ лукавый зробить яке лихо другому, украде що, прибє, убє, та якъ нѣхто не бачить того, що во̂нъ зробивъ, нѣхто не дивить на нёго, свидѣтелѣ не докажуть, такъ во̂нъ собѣ й байдуже, и не боить ся нѣчого, и думає, що єму се такъ и мине ся. Хоть єго и по̂дъ судъ оддадуть, та якъ докажчико̂въ, свидѣтелѣвъ нема, так во̂нъ и надѣє ся, що єму все такъ и мине ся, и во̂нъ буде правъ, неначе нѣчого й не зробивъ, нѣякого лиха.... Охъ, нѣ! не такъ оно є. Есть надъ нами Создатель нашь. Во̂нъ будучи пресвятѣйшій, саме истинне добро, сама чиста правда, Во̂нъ не потерпить, щобъ яке зле дѣло такъ и минулось. Хоть чоловѣкъ зробивши худо, и заховає концѣ такъ, що нѣ жаденъ чоловѣкъ не дошукає ся