до правды, такъ Во̂нъ, премудрость вышня, Во̂нъ не потерпить нѣякои неправды. Во̂нъ объявить твоє дѣло, черезъ те, на що ты и не думаєшь, и якбы рукою на тебе вкаже. И тогды одкрыють ся и всѣ зли̂ дѣла, о якихъ уже люде забули и розшукувати, бо ко̂ньцѣ добре були заховани̂. Тутъ усе явить ся, усе одкрыє ся, — по ниточцѣ, якъ тамъ кажуть, до̂йде и до клубочка. Бо спершу Богъ, якъ отець надъ дѣтьми, усе ждавъ, усе довго терпѣвъ; може, схамене ся, може покине лихо робити, во̂дмолить свои грѣхи, то й ще прощеніє получить, — колижь нѣ, що не то̂лько не перестає зла робити, не то̂лько не кає ся у прежнихъ грѣхахъ, та ще далѣ, усе йде на го̂рше, одъ лихого йде на лихше, тогды годѣ! прикаже, и комашка стане свидѣтелемъ, и ниточка заговорить и черезъ неѣ одкрыють ся велики̂ та мерзьки̂ дѣла!
У одному селѣ почали пропадати кури: за но̂чь у одному дворѣ пропаде курка, у другому зо три, де и бо̂льше. Господынѣ журять ся, жалѣють ся мужикамъ своимъ, а ти̂ байдуже: невелике дѣло — курка; може и такъ де забѣгла, може й задивила що. Далѣ та далѣ, почали все бо̂льше, усе бо̂льше кури пропадати, то вже и не стерпѣли довше, по̂йшли до уряду.
