ста, та в ньому вже творився новий лад. Касували старі установи та інституції, творили нові. Люди, що дотепер тримали в руках керму державного й суспільного життя, відходили на підрядні становища, а то й зовсім їх усували з посад. Дехто попав і в вязницю. До влади приходили нові люди, з низів; всюди творилися „ради”.
Пролєтаризувалося не тільки державне та громадське життя — ще глибші соціяльні зміни зачеплювали кожну одиницю зокрема. Тріскало й валилося право власности; вчорашні заможні робилися жебраками, бо їм відбирали все майно.
Гарячі дні переживав теж „Імперіяль” — дарма, що кафешантани найбільше інтернаціональні установи.
В великій концертовій салі багато людей, хоч щойно 10 година зранку. І на сцені люди — тільки не танцюють, не співають, а сидять за столиком, говорять, пишуть, дзвонять.
Збори. Загальні Збори всіх службовців „Імперіялю”. Є тут сторожі, кухарі, посудомийки, кельнери, музики, шансонетки; є і „товариш-хазяїн” на салі, скромно опустивши голову.
Кельнер Жорж, що до свого урядового фраку причепив велику червону розетку, — головує.
— Отже, товариші, поставлена пропозиція, що товариш-хазяїн має одержувати 5% від чистого щоденного доходу нашого підприємства… Може хто хоче висловитися з цього приводу?
— Прошу слова! — озвався старенький кухар, що ще послугачем-хлопцем починав свою ка-
