Покійний наш професор, О. Ф. Кістяковський, видавший в 1879 р. у Києві величезний рукопис, під назвою: «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ», у своїй передумові до цього видання (стор. 5—9) початок всезбірки та перекладу «правнихъ книгъ», т. б. тих кодексів та збірників, які використовували малоросійські суд, відносилися до гетьманства Данила Апостола та царюванню Петра II. Така і загальноприйнята думка у нас у цьому питанні.
Додаємо нижче універсал гетьмана Скоропадського від 16 травня 1721 р. не залишає сумнівів у тому, що справа перекладу, якщо не всезбірки діючих в Малоросії законів розпочато ще в царювання Петра I-го, за рік до смерті гетьмана Скоропадського і без сумнівів згідно його заступництва. Крім цього нового, зовсім невідомого факту, в універсалі привертає до себе увагу те місце, де гетьман говорить: «Зайшовъ... указъ.. правніе книги на наше русское виложити нарѣчіе», тоді як указом 1728 року вимагалось перекладати ці книги «на великороссійскій языкъ». На жаль самого указу немає і нам невідомі його мотиви. В тім, про них можна здогадатися. На малоросійські суди падали докори у хабарництві та кумівстві, які доходил до державця і їм доносили гетьману. Гетьман заступався за суди; але не міг він не бачити, що главною причиною зловживання в них служили протиріччя законів, винятковість із джерел і недоступність їх мовою. Звідси необхідність перекладу та всезбірки. Універсал називає обраних перекладачів, вказує деякі
Теперь отъ Георгіевскаго Лебединскаго монастыря не осталось ничего, кромѣ удивительно прочной «брамы», сооруженной еще въ прошломъ столѣтіи; на верхней перекладинѣ оной вырѣзанъ четырехконечнтай крестъ, а рядомъ надпись: «1770 года сооружена за игуменства іеромонаха Филофея Конгаееовского». Недавно еще были надгробныя плиты на кладбищѣ, расположенномъ здѣсь же въ роскошномъ саду, но теперь мнѣ уже не удалось ихъ найти.
Михаилъ Васильевъ,
Универсалъ гетмана Скоропадскаго о переводѣ „книгъ правннхъ“ на малорусскій языкъ.
Покойный нашъ профессоръ, А. Ѳ. КдатяковскШ, издавшій въ 1879 г. въ Кіевѣ огромную рукопись, подъ заглавіемъ: «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ», въ своемъ предисловіи къ этому изданію (стр. Г>—9) начало свода н перевода «правнихъ книгъ», т. е. тѣхъ кодексовъ и сборниковъ, которыми руководствовались малороссійскіе суди, относитъ къ гетманству Даніила Апостола и царствованію Петра II. Таково и общепринятое у насъ мнѣніе по сему предмету.
Приводимый ниже универсалъ гетмана Скоропадскаго отъ 10 мая 1791 г. не оставляетъ сомнѣнія въ томъ, что дѣло перевода, еслп не свода дѣйствовавшихъ въ Малороссіи законовъ начато еще въ царствованіе Петра 1-го, за годъ досмертп гетмана- Скоропадскаго и безъ сомнѣнія по его ходатайству. Кромѣ этого новаго, совершенно неизвѣстнаго факта, въ универсалѣ обращаетъ на себя вниманіе то мѣсто, гдѣ гетманъ говоритъ: «Зайшовъ... указъ..,, правніе книги на наше русское виложити нарѣчіе», тогда какъ указомъ 1728 года требовалось перевести эти книги ««а великороссійскій языкъ*. Къ сожалѣнію, самаго указа нѣтъ и намъ неизвѣстны его мотивы. О нихъ можно впрочемъ догадываться. На малороссійскіе суды сыпались укоры во взяточничествѣ и пристрастіи, доходившіе до государя и пмъ предъявляемые гетману. Гетманъ заступался за суды; но не могъ онъ не видѣть, что главнѣйшею причиною злоупотребленій въ нихъ служили противорѣчіе законовъ, рѣдкость пхъ источниковъ и недоступность ахъ по языку. Отсюда необходимость перевода п свода. Универсалъ называетъ избранныхъ переводчиковъ, указываетъ нѣкоторыя
