муки, дітям гостинців, жінці в аптеці лікарства по записці, що вже місяць як лікарь приписав, та й собі купив свитину на плечі. Так що всього розтратив вісім карбованців. А тоді узяв і подався до дому. До дому йшов сам, бо кум десь одбився в ярмарку. Йде він полями до дому, а сам поспішаєтся, бо вже сонечко заходить. Поки він зайшов до ліска, що стояв біля самого села то вже й смеркалося. Від швидкої ходи, його стала пекти згага і він спогадав, що тут в ліску, недалечко від дороги стояла малюсенька криничка з погожою водою, куди він, не довго думаючи, пішов щоб там води, напитися. Підійшовши до теї кринички, навіть не разглядаючись, він хотів уже й напитися, коли тут хтось гукнув; „Ато що?!“… Злякався наш чоловік і дубом став. Перед ним стояв сивий старезний дід; та й ще так в чому маги насвіт породила; стояв нічим не прикритий, тілько поясом підперезаний.
Став чоловік перелякався діда і не знав що робити; стояв і дивився то на діда, то на криничку. Розглядаючись, він помітив, що над самою криничкою лежали три житніх снопи.
— Еге, який ти ласий!… А підійми-но перше отсі снопики, годі, як зможеш, то напьєшься й води. — Говорив той дід, показуючи на снопи, що лежали над криничкою. Але перше всього, каже, прикрий мене, щоб я не світив перед Божим миром голим тілом, а за се я тебе нагорожу, чим-би ти тілько не схотів.
