Коли в костьолі стояла блідо-сиза мла від свічок, кадильного диму та людського духу, старий органіст поклав руки на клявиші і натхненним голосом став співати стародавню різдвяну молитву, що була пролюдією до „pasterek“.
Під звуки органу і натхений спів органісти, чулися латинські виклики старого ксьондза, який в білих ризах стояв коло престола і радісно служив святу службу перед Божим номовлятком. Поруч престола було зроблено яслі, де на пахучому сіні лежала добре знайома парахвіянам гіпсова лялька з роставленими рученятами, яка мала собою уявляти нарожденного Христа.
Коли скінчилася служба „пастиркам“, то ксьондз вийняв з ясел гіпсову ляльку і затягнув відомої всім колядки.
Весь костьол задвижав від радісних звуків пісні, яку заспівали парахвіяне. В цій колядці розповідалося, про ту велику радість, яка прийшла в душі людей через нарождения Христа і як маленький Беглеєм став свідком великого чуда, що сталося на землі. Прості лиця людей сяли щастям і в звичайні слова колядки вкладали стільки чуття, стільки любови…
Але ось старий ксьондз, як і в минулі роки поважно зійшов від престола і став обходити ксстьол. На зміну простої колядки, з'явилось щось нове… Нове, святе, велике і безмежне розгорнулось в кость-
