Цю сторінку схвалено
— 37 —
В кімнатці, у килими вбраній,
Там пахощі милі, тонкі,
Там люба мене дожидає —
Лечу я в обійма палкі.
Шумить вітер листом дубовим
І дуб промовляє мені:
„Мандрівцю дурний! чого хочеш?
До чого ті мрії дурні?“
Л. У.
45.
З ясно́го неба долі
Ось падає зоря,
То — зіронька кохання,
Те добре знаю я.
Ось з яблоні злітає
І цвіт, і листя все,
І вітер ним гуляє,
І геть ёго несе.
Пливе-співає лебідь
На ясному ставу,
Співаючи зникає
В могилу хвильову.
Ох, як спокійно, тихо!
Весь лист і цвіт опав,
Зоря погасла, лебідь
Співати перестав.
М. С.
