Сторінка:Книга пісень Гейнріха Гейне. 1892.pdf/45

— 37 —

В кімнатці, у килими вбраній,
Там пахощі милі, тонкі,
Там люба мене дожидає —
Лечу я в обійма палкі.

Шумить вітер листом дубовим
І дуб промовляє мені:
„Мандрівцю дурний! чого хочеш?
До чого ті мрії дурні?“

Л. У.

---

45.

З ясно́го неба долі
Ось падає зоря,
То — зіронька кохання,
Те добре знаю я.

Ось з яблоні злітає
І цвіт, і листя все,
І вітер ним гуляє,
І геть ёго несе.

 Пливе-співає лебідь
 На ясному ставу,
 Співаючи зникає
 В могилу хвильову.

 Ох, як спокійно, тихо!
 Весь лист і цвіт опав,
 Зоря погасла, лебідь
 Співати перестав.

М. С.

---